Мусульмани-численна громада, що проживає в нашій країні. Він глибоко шанують традиції і вірування свого народу, зберігають національну ідентичність. Похоронні традиції-непорушні постулати мусульман, історія яких сягає в століття. При організації похоронної процесії мусульмани суворо дотримуються своїх правил поховання в ісламі, відмінні від християнських. Щоб правильно підготувати похорон за мусульманським обрядом, потрібно дотримуватися релігійного канону.
Як і християнство, іслам має кілька схожих звичаїв. Один з них непорушний і виконується ще біля ліжка вмираючого, коли людина ще жива. За звичаєм, він повинен читати молитву, що прославляє Аллаха. Вона називається Каліма-і-Шахада. Якщо людина занадто слабкий і не може цього робити, молитву шепочуть родичі і близькі. За ісламським звичаєм вважається, що якщо в останні хвилини свого життя мусульманин згадав про Аллаха і прославляв його, то Бог буде милостивий до нього.
Ще одна непорушна традиція-підтримка вмираючого. Якщо людина на межі смерті, до нього приходять родичі і друзі, висловити свою данину поваги. Він не повинен залишатися на самоті. Також у мусульман шанують традицію склянки води – саме близькі повинні проявити турботи і подати вмираючому при необхідності води.
ПІДГОТОВКА ДО ПОХОВАННЯ ТІЛА: ОСНОВНІ ЕТАПИ
Мусульмани строго шанують поминальні традиції. Однак, в останні роки деякі з них зазнали змін, стали менш суворими. Незмінним залишаються обряди омивання і поховання, дотримання жалоби.
Померлої людини близькі відразу після смерті укладають обличчям у бік Мекки. Подбати про тіло потрібно відразу після смерті – розім’яти суглоби, щоб надати потрібне положення, а на живіт покласти вантаж, щоб уникнути здуття. Обов’язково підв’язують щелепу і опускають повіки. Паралельно з цим читається молитва Аллаху, в якій просять пробачити гріхи покійного.
ОБМИВАННЯ
Померлої людини необхідно омити. В ісламі особливе ставлення до чистоти тіла, її ретельно дотримуються за життя і після смерті людини. Якщо людину не омити, то вважається, що його тіло не спаплюжене, а душа не готова до зустрічі з Аллахом. Процес обмивання тіла називається тахарат, а ось обмивання з ритуальною метою носить назву гусуль.
Відповідальним за цей процес є Гассал – людина проводить обряд. Йому також вибирають помічників. При цьому Гассалом стає старша людина, родич померлого. Жінки можуть омивати жінок, а чоловіки-чоловіків, але допускається обмивання дружиною тіла чоловіка. Тіло покійного омивають в спеціальному приміщенні, де запалені свічки з пахощами. Воду змінюють тричі і роблять обмивання водою з кедровим порошком, потім камфорою, а наостанок омивають тіло чистою водою. Голову і бороди очищають з милом.
ОГОРТАННЯ В САВАН
І чоловіків, і жінок мусульмани ховають босими, зверху на тіло надягають каміса – просту сорочку. Після цього огортають в саван. Він являє собою широкий і великий шматок тканини, яким потрібно обмотати тіло покійного з ніг до голови. Для жінок окремо огортається тіло до низу, потім ще одним відрізом до грудей, а також використовують і третій шматок тканини для волосся і голови. Померлих новонароджених або маленьких дітей огортаю цільним шматком тканини.
ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ МУСУЛЬМАНСЬКИХ ПОХОРОНІВ: РИТУАЛЬНІ ПРИНАЛЕЖНОСТІ
Ритуальні приналежності для мусульманських похоронів трохи відрізняються від традиційних, християнських. В першу чергу потрібно приготувати:
покривало;
тобут;
ритуальний одяг.
МУСУЛЬМАНСЬКІ ПОХОРОНИ ЖІНКИ
Для похорону жінки необхідно придбати:
каміс-сорочка має особливий крій, що відкриває плечі, без коміра;
ізор-відріз для огортання нижньої частини тіла;
ліфофа-однакова тканина, як і для чоловіків;
хімор-хустка для покривання голови;
кирка-тканина для верхньої частини тіла.
МУСУЛЬМАНСЬКІ ПОХОРОНИ ЧОЛОВІКИ
Для похорону чоловіка-мусульманина знадобиться:
ліфофа-тканина для повного огортання;
ізор-тканина для огортання нижньої частини тіла;
каміс-довга сорочка.
В якості ритуальних тканин використовуються або прості, або дорогі тканини в залежності від статусу померлого, але чоловікам ніколи не можна використовувати шовк, навіть якщо померлий був дуже багатий.
ЯК ПРОХОДЯТЬ ПОМИНКИ
Як таких поминок відразу після похорону у мусульман не передбачено. У будинку померлого на знак жалоби три дні не готують їжу. Погодувати можна родичів, які приїхали здалеку. Для цього влаштовують обід в будинку сусідів або родичів, якщо споруда знаходиться на іншій вулиці.
Поминальну трапезу в будинку померлого належить провести на третій, сьомий і сороковий день після смерті. За звичаєм, страви готуються прості і для вузького кола близьких родичів. Іслам забороняє робити пишні похорони-вважається, що гості змушують близьких витрачатися замість того, щоб допомогти їм морально і матеріально.
Поминки в ісламі є прощанням з померлим, згадуванням його добрих діянь, хороших якостей характеру. Тому під час трапези потрібно молитися за душу померлого і підтримати близьких. Алкогольні узливання заборонені, це прояв неповаги до душі покійного і Аллаху.
На поминки зазвичай приходять всі ті, хто брати участь в траурній процесії. Родичі за звичаєм повинні надати родині померлого посильну допомогу. Зазвичай приносять оброблену баранячу тушку, частина м’яса роздають в якості милостині. Дозволено приносити птицю, гроші, солодке. На поминальний стіл ставлять:
м’ясний бульйон із зеленню і цибулею;
пасту;
плов з родзинками і рисом, заправлений вершковим масло і з додаванням цукру;
курятину з підливою;
домашню вермішель зі сметаною або кислим молоком;
халву, пиріжки, солодощі.
Дітям обов’язково дають солодкі частування, кульки з солодким в дорогу. Зазвичай поминки роблять на тільки на сорок днів, але свідченнями самих мусульман, останнім часом влаштовують їх і на рік. Ці поминки нечисленні, переважно для вузького кола родичів.
ПРАВИЛА МУСУЛЬМАНСЬКИХ ПОХОРОНІВ
За правилами мусульманських похоронів поховання проводять виключно на кладовищах. У великих містах, де проживає багато мусульман, на великих кладовищах спеціально облаштовані мусульманські квартали. Виключно мусульманські кладовища є в містах з переважною чисельністю жителів цього віросповідання. Зараз Похоронні традиції трохи спростилися, тому ховають мусульмани і на звичайних міських кладовищах, але з дотриманням традицій. Ось кілька правил, які дотримуються мусульмани при проведенні похорону:
Кремація тіла. в ісламі за правилами забороняється кремувати тіла. Це один з найбільших гріхів, які можна зробити. За переказами, пророк Мухаммад суворо забороняв без поваги ставитися до тіл померлих. Спалення вважається відступом від віри, те саме язичницьким звичаям. До того ж, кремація вважається чимось поряд з пекельним вогнем, що поїдає тілом віруючого. Навіть якщо родичі з фінансових міркувань воліють кремацію, у мусульман це вважається великим гріхом. Якщо ж покійний залишить такий васият (передсмертне бажання, заповіт), то він також робить гріх.
Час похорону. мусульмани дуже ревно ставляться до чистоти тіла. Вони ретельно дотримується її за життя, а після смерті людини намагаються його поховати якомога швидше, щоб не почався процес розкладання трупа. Тому у мусульман не дотримується традиція похорону на третю добу, як у християн. Цілком нормальним є поховання в день смерті. Швидкі похорони вважаються також даниною поваги, оскільки рідні піклуються про тіло померлого. Зазвичай традиція дотримується слабо-ховають мусульман на другий день, оскільки не всі родичі встигають приїхати попрощатися, а в окремих випадках поховання відкладають на 2-3 дні, але це виняток.
Участь у похоронній процесії. жінки в похоронах беруть участь обмежено. Їм дозволено проводити померлого тільки до кладовища, де вони залишаються біля хвіртки і не заходять всередину. Відвідувати могилу можна в день прибирання. Чоловіки, які беруть участь в процесії, несуть носилки з тілом і не кладуть його на землю. Після цього близькі родичі опускають тіло в яму на брезенті. Хлопчикам дозволено брати участь у траурній процесії з 12-13 років.
Поховання тіла. при опусканні покійного в могилу важливо, щоб ноги були спрямовані вниз. Над жінками за мусульманським звичаєм потрібно тримати покривало. Навіть після смерті ніхто сторонній не повинен бачити жіноче тіло. Після положення тіла Імам кидає в могилу жменю землі і вимовляє суру – уривок з Корану, присвячений похованню і вихвалянню Аллаха. Потім місце поховання поливають водою і сім разів кидають землю. Після цього поховання закінчено і прийшли можуть розходитися. На могилі обов’язково залишається одна людина, яка читає молитву за душу покійного.
Поховання без трун. Стара мусульманська традиція передбачає використовувати тобут. Це спеціальні носилки з кришкою, на яких підносять тіло до могили. Вважається, що людина створена з землі, тому після смерті його тіло теж має повернутися в землю. Вона є свого роду провідником зі світу живих у світ мертвих, тому нічого не повинно перешкоджати цьому процесу. А оскільки труна не забезпечує безпосереднього контакту з землею, то в ньому ховати заборонено. Окремо обмовляється поховання в труні, якщо грунт не сприяє виконанню ритуалу, вона може бути пухкої або занадто вологою. В цьому випадку можна ховати в труні, але всередину покласти кілька жмень хорошої землі. Також поважним випадком є поховання в труні, якщо місцевими законами інші способи заборонені.
Читання джаназа. Під час підношення тіла до могили і поховання читається джаназ – дуже сильна молитва, без якої похорон вважаються неправильними, недійсними.
Палена цегла. Одне з хитрощів мусульман від розграбування поховання тваринами-палена цегла. Якщо Дикі тварини вчать запах плоті, вони можуть розрити могилу і осквернити тіло покійного. В цьому випадку мусульманам на допомогу приходить палена цегла. Його укладають по периметру могилу і зверху, щоб зміцнити краю і відлякати тварин специфічним запахом.
Встановлення пам’ятного знаку. як і у християн, пам’ятник на могилі відразу не ставиться. Зазвичай встановлюють табличку, а через рік – пам’ятник з натурального каменю. Відмітна особливість мусульманської ритуальної атрибутики – її простота. Це ж відноситься і до пам’ятника. Не прийнято ставити великі і розкішні комплекси, як це роблять християни. Підкреслювати статусність вважається поганим тоном. Краще поставити хороший надгробний камінь без надмірностей. Також мусульмани не малюють портрети на пам’ятниках. Камінь встановлюється лицьовим боком у бік Мекки, на ньому розміщується ім’я померлого, дати життя. В якості прикраси можна нанести витяги з Корану.
Прояв жалоби. Траур в ісламі дотримується строго. На знак жалоби в будинку покійного не готують їжу три дні. Заборонено голосно плакати – це прояв неповаги до пам’яті померлого і волі Аллаха, який вирішив забрати людину. Протягом сорока днів заборонено слухати музику. Чоловіки, які брали участь в траурній процесії, не голяться сім днів на знак скорботи про померлого, а близькі родичі не повинні цього робити протягом сорока днів як прояв жалоби. Жінкам належить носити темний одяг і накривати темною хусткою волосся. Також в пам’ять про покійного печуть коржі і роздають їх бідним або дітям. Так роблять сорок днів або довше, за бажанням і можливостям близьких.
МУСУЛЬМАНСЬКІ ПОХОРОНИ: ЗВИЧАЇ У ТАТАР
У татар дотримуються всі традиції мусульманських похоронів, але є і невеликі особливості:
прийшли в будинок роздають в якості співчуття відрізи тканини-саадак;
померлого не можна класти на м’яке;
відображають предмети в будинку завішуються;
ніч покійний повинен переночувати в будинку;
могилу риють вранці чоловіки, а жінки вночі шиють саван без вузлів на нитки великими стібками;
відро для омивання не можна ставити на підлогу – його або тримають в руках, або підстилають рушник;
при обмиванні жінок над ними тримають простирадло, щоб приховати тіло від сторонніх очей;
одяг для померлих татар носить назву кефен-сорочка і фартух, а у жінок ще й хустку;
для чоловіків обов’язкова чалма;
покійного виносять ногами вперед, а потім тіло перевертають навпаки, головою вперед;
після поховання читають суру;
жінки в похованні не беруть участь, вони читають Коран в будинку;
обов’язково Могильне подаяння для самого нужденного, хто допомагав ховати;
у будинку обов’язково миють підлогу, починаючи з порога, це потрібно зробити до приходу чоловіків з кладовища;
присутніх лунає садака-подяка за допомогу в похованні.
Татари намагаються дотримуватися Похоронні традиції. У деяких місцях вони більш сучасні і частково змінені, а у віддалених аулах – дуже суворі.
