Близькі померлої людини ще довгий час не можуть оговтатись після того, що сталось. Аби оточуючі зі співчуттям відносились до людини у жалобі, пам’ятали про її горе, останні вдягають одяг у відповідних траурних барвах. Довше за всіх його носять удовиці: у мусульманських країнах – близько 5 місяців по загибелі чоловіка, у європейських – 1-2 роки, а в Греції – до самісінької смерті чи нового заміжжя.
Невідновну втрату родичі зазвичай переживають довго та болісно. Як правило на усвідомлення та сприйняття того, що сталося потрібно близько року. Звісно, увесь цей час людина не може перебувати вдома, за чотирма стінами. Поступово вона муситиме виходити до магазину, перукарні, вставати до праці і все ж таки спілкуватися з іншими. Чорна одежа чи темна косинка у такому випадку служать немов би оберегом для страждалого – звертаючись до нього, колеги та сусіди ставляться поблажливо при прояві ним незвичних емоцій.
Що робити, як робочий дрес-код на підприємстві не передбачає публічної демонстрації скорботи та носіння темної одежі? Наведемо кілька альтернативних варіантів поведінки для особи у жалобі:
Важливо! Не послуговуйтеся епатажними макіяжем чи зачіскою. Залиште готичний стиль та чорний манікюр незрілим підліткам.
На Сході траур відзначають білим кольором. Наприклад, в Індії у шатах молочної барви проводжають свого померлого родича у дальню путь. За індуїстськими віруваннями спочилий нарешті отримав шанс переродитися у новому тілі та пройти свій життєвий шлях з врахуванням минулих помилок. У Японії навіть поминальна вечеря складається зі страв крейдяного кольору: рису, сала, куриної грудки, риби.
Стародавні слов’яни асоціювали зиму зі смертю. О цій порі більшість рослин відмирало, а землю вкривав білий сніговий полог, немов саван. Звідси пішла традиція вдягати наречену у біле платтячко – адже вона вмирає для свого роду та народжується первісною у родині чоловіка.
В арабських та африканських країнах білий колір ототожнювався із ярким пекучим світлом, як висушує ґрунт і джерела води, вбиває чи знесилює рослини та тварин. Навпаки, чорна земляна барва, що дарує прохолоду та поживні речовини, є символом життя.
Цікаво! У Іспанії вдовиці мусять носити біле вбрання та мантильї. Проте на весіллі молодка завше постає у червоному.
Сіру одежину у скорботну годину вдягають буддисти. Одяг з небіленого полотну не знімають протягом 49 днів, якщо небіжчик був близькою людиною, та 100 діб, якщо помер хтось з батьків. Юдеї також відзначають смерть своїх родичів сірими шатами. Окрім того гебреї мають звичку робити «кріа» – вертикальну дірку в сорочці на рівні грудини. Розрив з лівого боку свідчить про загибель матері чи батька, з правої – про сконання іншого члена родини.
У сповідуючих іслам країнах траурними барвами вважаються фіолетовий та зелений. За цих обставин саван та оббивку табуту (труни у мусульман) виготовляють з матерії кольору трави. Зауважимо, що перебувати у жалобі правовірним дозволяється не більше за 3 доби. Хто побивається довше, той висловлює свою неповагу та непокору велінням Аллаха. Тільки но вдовицям дозволялось плакати за чоловіком 4 місяці та 10 днів – на той випадок, якщо вона завагітніла невдовзі до його смерті.
У Франції перемлівають душею після похорону близького у червоній одежі. Шарлахові шати на останню месу вдягають не тільки близькі родичі померлого, але й священик. Також барва крові асоціюється зі смертю у Єгипті. Супроводжуючі погребальну ходу обов’язково мають бути у червоному вбранні. У киргизів колір савана залежить від віку небіжчика. Молодку чи юнака накривають карміновим пологом, людину середнього віку – сірим, похилого – білим.
Останнім у переліку траурних кольорів йде блакитний. У синьому чи голубому вбранні переживають горе каракалпаки на півночі Узбекистану, в Ірані та в Таджикистані.
НАШ МЕНЕДЖЕР ЗВ'ЯЖЕТЬСЯ З ВАМИ І НАДАСТЬ БЕЗКОШТОВНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ
