Батьківські суботи призначені для поминання померлих. Кожна субота, крім тих, хто потрапив на пост, може бути призначена для поминання, але в році є кілька дат, які виділяються особливо. Вони й називаються батьківськими суботами.
За православними традиціями в ці дні живі моляться за померлих батьків, проте церква наполегливо рекомендує згадувати не лише про близьких родичів, а й про всіх покійних християн. Батьківські суботи вимагають особливої поведінки від живих.
У батьківські суботи в церкві відбуваються заупокійні богослужіння – літії, парастаси та панахиди. Зазвичай вони починаються з п’ятничного вечора, тому замовляти службу можна на вечірній службі за день до батьківської суботи.
Поминальні суботи – дати не постійні, вони пересуваються за календарем. У 2019 році православний календар виглядає так:
Назва батьківської суботи | Дата |
Всесвітня м’ясопустна батьківська субота | 2 березня |
Суботи святої Чотиридесятниці | 23 та 30 березня, 6 квітня |
Радочка | 7 травня |
Троїцька субота | 15 червня |
Дмитріївська субота | 2 листопада |
Батьківські суботи – це дати з давніми традиціями та підвалинами. Століттями складалися традиції поведінки християн у ці дні, тому дотримуватись їх необхідно і до сьогодні. Щоб правильно провести батьківську суботу, необхідно знати, що робити в кожен із цих днів.
Перша Всесвітня субота називається м’ясопустною, оскільки відзначається на м’ясопустній седмиці. Цього дня у церкві рекомендовано поминати всіх померлих – від Адама до тих людей, які на сьогоднішній день відійшли у інший світ. Цього дня у церкві служить особлива молитва, у назві якої полягає мета цього дня – помолитися за всіх померлих.
Рекомендовано згадувати у своїх молитвах як померлих ” від віку ” , тобто. у поважному віці, від старості та хвороб, а також тих, хто передчасно пішов із життя. У молитві слід попросити Бога помилувати таких померлих. Записки про поминання подаються під час літургії, також можна подати записки про здоров’я, але тільки для хрещених.
Свята Чотиридесятниця – це дні великого посту, він триває рівно сім тижнів. Зазвичай починається у лютому чи березні і триває до квітня-травня. У ці дні церква радить особливо пам’ятати про померлих і поминати померлих. У Великий піст поминальні суботи призначаються лише на тижні, в інші дні літургії не рекомендовано.
Назва батьківського дня Радониця не дарма містить у собі корінь “рад” – це своєрідне посилання живим, що цього дня необхідно радіти і з теплотою згадувати про померлих родичів. Не варто журитися до Радониці – це не богоугодно.
Радониця – стародавнє свято. Його традиції особливо шановані. Цієї суботи не можна розпивати спиртні напої і приносити їх на цвинтар, згадуючи померлих. На могилах не заборонено поминати звичайними стравами, а ось приносити їжу на цвинтар і залишати її саме для покійника, а також залишати їжу на підвіконні, щоб покійний теж “поїв”. В даному випадку церковники вбачають поганські традиції та остерігають християн від таких дій. Для померлого найголовніше не їжа, а молитва живих про нього та світла пам’ять, яку зберігають про покійного. Також на Радоницю категорично заборонено молитися за самогубців.
Радониця не повинна асоціюватись із сумом. У свято треба радіти новому життю, адже основний сенс цього дня – перемога народження над смертю. Водночас не треба забувати основного призначення Радониці – це час для чергової зустрічі з рідними, людьми яких любили за життя, тому не варто затьмарювати таку зустріч плачем та смутком.
Троїцька батьківська субота, як і м’ясопуста, є всесвітньою. Ця досить значуща подія для християн. Традиція вшановується з апостольських часів, у цей день прийнято почитати всіх покійних. Поминання цього дня має особливе значення – рекомендовано помолитися від померлих, щоб на них зійшла благодать Святого Духа, і вони очистилися від гріха. У храмах для цього звершуються літургії та заупокійні молитви. Родичі померлих можуть подавати записки з іменами померлих, щоб вони були згадані у молитві. Після відвідин храму рекомендовано відвідати цвинтар.
Димитрієвська, або Дмитрівська батьківська субота, випадає в суботній день перед днем пам’яті Дмитра Солунського. Спочатку Дмитрівська субота призначалася для поминання воїнів, що загинули в битві за Батьківщину, але пізніше цього дня стали згадувати всіх померлих, тому специфіка батьківського дня стерлася.
У Дмитрівську суботу рекомендовано відвідувати могили рідних та замовляти у церкві поминання. Літургії можна відслужити і на цвинтарі, а ті, хто не можуть цього зробити, повинні згадати померлих будинки. Цей день мало чим відрізняється від решти батьківських субот. Рекомендовано молитися за душу померлих і переважно про батьків.
Вранці можна почитати молитву за померлих, а напередодні ввечері відвідати храм, оскільки в цей час відбувається парастас або велика панахида. З ранку суботи служить спільна панахида. На парастас та літургію готуються записки з іменами померлих. Вони читаються під час служби. Імена пишуться в церковному написанні, оскільки людина була хрещена.
Доброю традицією Дмитрівської суботи стало принесення їжі до храму. На канон кладуть хліб, муку, солодощі, овочі, дозволено кагор. Після служби їжу віддають нужденним.
Батьківські суботи – важливі дні православного календаря. Вони нагадують про тлінність життя і необхідність пам’ятати не тільки про живих, а й про мертвих. Це елемент християнського виховання, що формує хорошу якість у людині. Кожна субота, крім тих, хто потрапив на пост, може бути призначена для поминання, але в році є кілька дат, які виділяються особливо. Вони й називаються батьківськими суботами.
НАШ МЕНЕДЖЕР ЗВ'ЯЖЕТЬСЯ З ВАМИ І НАДАСТЬ БЕЗКОШТОВНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ