Втрату близької людини важко пережити навіть дорослим людям, а діти ще яскравіше реагують на сумну звістку. Неповнолітнім треба обережно та грамотно повідомляти про смерть родича, щоб не травмувати психіку. Важливо підібрати правильні слова, які не шокують дитину.
Якщо діти уникають розмов про смерть, у них формується хибне уявлення про світ. Вони здатні нашкодити собі, тваринам, іншим, оскільки не усвідомлюють наслідків. Маля має усвідомлювати, що таке смерть, щоб зрозуміти, чому близька людина зникла з її життя. Батьки повинні відповідально підійти до питання, як сказати маленькій дитині про смерть.
Рекомендації:
Не можна залякувати дитину і подробиці описувати смерть. Психологи рекомендують розповісти головні моменти, які не змусять боятися раптової смерті. Краще сказати неповнолітньому, що люди йдуть переважно у глибокій старості. Батькам важливо підтримувати спокійний тон мови, оскільки негативні емоції з боку дорослих налякають дитину.
Не можна брехати дитині з приводу відходу найближчої людини – матері. Якщо повідомити, що вона поїхала у відрядження або вирушила жити в іншу країну, це матиме негативні наслідки. По-перше, малюк відчує себе покинутим та непотрібним. По-друге, придумає страшні пояснення тому, чому у будинку всі плачуть і перебувають у жалобі. По-третє, згодом дізнається, що родичі збрехали, бо правду повідомлять сусіди, вчителі чи знайомі сім’ї. Поговорити з малюком має близька людина, яка добре знає характер дитини.
Чим довше дитина буде в невіданні, тим більше розіграється її уява. Варто вибрати місце, де ніхто не турбує. Добре підійде будинок, тому що там малюк почувається в безпеці. Можна взяти неповнолітнього за руку або обійняти, якщо це заведено в сім’ї. Говорити варто коротко і прямо, не намагаючись ухилятися. Зайві подробиці розповідати не варто. Якщо дитині буде цікаво, то вона сама про все запитає.
Якщо з життя пішов батько, дітям непросто повідомити про таке горе. Коли дитина перебуває у дошкільному віці, може остаточно не усвідомлювати, що відбувається. Не варто дивуватися, якщо він не засмутиться, а почне розпитувати технічні подробиці. Поцікавиться, чи закопуватимуть батька, де він зараз знаходиться. Відповідати потрібно прямо, але без барвистих подробиць. Не можна говорити малюкові, що батько заснув і не прокинувся. Дошкільник може почати боятися спати, а також стежити за іншими членами сім’ї, щоби з ними під час сну нічого не трапилося. Потрібно прямо говорити, що «Батько помер». Не рекомендується шукати метафори, які тільки введуть дитину в оману.
Школярам та підліткам значно складніше прийняти новину про смерть батька. Вони можуть статися істерика, початися депресія. Не варто тиснути на дитину, якщо вона стала замкненою і байдужою. Потрібно завжди бути поруч і дати зрозуміти, що може покластися на родича. Мине час, і підліток поступово повернеться до колишнього життя. Головне, стежити за тим, щоб він не накоїв дурниць, перебуваючи у тяжкому емоційному стані. Підтримка сім’ї необхідна у складний період життя.
При загибелі відразу двох батьків дітям доведеться непросто, бо повністю зміниться їхній звичний спосіб життя. Рана на серці залишиться на все життя, якщо малюк вже усвідомлює події, що відбуваються. Добре, якщо залишилися близькі люди – бабуся, дідусь, тітка, дядько, дорослі брат та сестра. Хтось із них повинен сповістити неповнолітнього про трагедію, що сталася. Слід вибрати час, коли дитина перебуває у спокійному стані та нікуди не поспішає.
Бажано, щоб він не грав і не відволікався, бо треба, щоб він уважно сприйняв новину. Малюки можуть розплакатися і відмовитися вірити в те, що сталося. Вони здатні кілька днів і навіть місяців шукати батьків, бо не одразу станеться усвідомлення горя. Школярі бурхливо реагують, але іноді намагаються стримати емоції. Їх можуть зацікавити подробиці – причини смерті, місцезнаходження душі. Їм краще чесно відповідати на запитання, інакше вони намагатимуться отримати відповіді від інших людей або в інтернеті.
Підлітки можуть поводитися агресивно, мати шкідливі звички. Це найважчий вік для ухвалення смерті батьків. По можливості слід звернутися до психолога, щоб він попрацював із підлітком. Повідомляючи про смерть, важливо наголосити, що батьки дуже любили неповнолітнього. Вони його не залишили, а перетворилися на ангелів, і тепер доглядають із небес. Після цього потрібно стежити за станом дитини, оскільки може виникнути тривожність, депресія та апатія. Потрібно регулярно розмовляти з малюком, щоб допомогти йому впоратися із ситуацією.
Незалежно від близькості стосунків дитині буде важко змірятися зі смертю бабусі. Йому потрібно правдиво пояснити, що сталося. Потрібно відзначити, що бабуся була старенькою, тому настав її час вирушити до раю.
Потрібно пам’ятати, як сказати дітям про смерть близького, щоби не завдати травми.
Після того як дідусь пішов на той світ, малюкові треба пояснити, що смерть – природний процес. Не можна уникати розмов на цю тему, тому що дитина має право сумувати. Варто пояснити, що життя продовжується, і що все знову буде добре. Дитина може злитися і зриватися на родичів, тому що їй складно впоратися з сильними емоціями. На нього не можна кричати, тому що важливо підтримати і пояснити, що дідусь любить його і не хотів залишати.
Дітям часто доводиться стикатися зі смертю вихованця. У 3-5 років вони нудьгуватимуть за улюбленцем, а в 6-7 років плачуть і страждають. Щоб допомогти малюкові, батьки можуть розповісти історію про те, що всі тварини після смерті потрапляють на Міст Райдуги. Там вони бігають мальовничими полями, радіють сонячній погоді. У них багато смачної їжі та води. Старі та хворі тварини стають знову молодими та здоровими.
До свого власника вихованці приходитимуть у снах, щоб він не нудьгував. Дітям важко пережити будь-яку втрату, тому родичі повинні пам’ятати про те, як правильно повідомляти сумну новину. Від цього залежатиме емоційний стан дитини та сприйняття світу. Якщо все зробити правильно, тоді дитина зможе прийняти те, що сталося, і жити далі.
НАШ МЕНЕДЖЕР ЗВ'ЯЖЕТЬСЯ З ВАМИ І НАДАСТЬ БЕЗКОШТОВНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ
