Похорон у релігіях мають однаковий сенс попрощатися з близькою людиною, відпустити її з цього світу та підготувати для переходу в інший. Релігійні традиції складалися століттями. Обряди поховання в різних конфесіях мають особливості.
Для християнина смерть переходить на наступний етап, де тіло продовжує залишатися вмістилищем для душі. Тому похорон у християн включають турботи про тіло покійного. Християнські похорони поділяються на:
Крім загального, існують деякі відмінності.
Православні похорони включають:
При цьому дотримуються канонів православної церкви.
Увага приділяють тілу покійного, щоб він постав перед Богом у чистоті. Перший етап підготовки – обмивання. Потім тіло одягають у чистий одяг, надягають хрестик. Здійснюється гримування. Вибирають одяг покійника або набувають нового. На ноги надягають білі капці без твердої підошви.
Настає час становища в труну. Очі покійного заплющені, а вуста зімкнуті. У руки вкладають поминальний хрест, а на груди вкладають іконку. На лоб покладають віночок. Тіло накривають білим саваном. У труну допускається покласти речі, якими покійний постійно користувався, або просто дорогі йому.
Згідно з канонами церкви проводиться похоронне чування, що полягає в панахиді читанні заупокійних молитов. Перед виносом тіла або під час відспівування в храмі читається заупокійна літія. Панахиду замовляють у церкві у день похорону, на дев’ятий та сороковий день, а також у річницю смерті. З приміщення труну виносять ногами вперед. Іноді траурна процесія супроводжується оркестром.
Перед похованням на цвинтарі труну встановлюють на рівну поверхню і знімають кришку, даючи супроводжуючим востаннє попрощатися з померлим. Поховання провадиться опусканням труни в могилу. У цьому священнослужитель читає літію. Провожаючі кидають на кришку труни по жмені землі.
До кремації православна церква ставиться негативно. При вирішенні поховати в такий спосіб отримують благословення у священика, пояснивши йому обставини. У церкві замовляється заочне відспівування.
У день поховання проводяться поминки. На поминальну трапезу запрошують тих, хто супроводжував на цвинтарі і тих, хто не зміг туди піти. Перед початком читається молитва, і присутні осяяють себе хресним знаменням. Під час поминальної трапези згадують добрі справи покійного. У меню поминального столу включена кутя, що готується із зерен рису або пшениці, меду та родзинок. Крім неї подають млинці та кисіль.
Поминки справляють також на дев’ятий та сороковий день після смерті. На могилі встановлюється спочатку дерев’яний хрест, а за рік мармуровий пам’ятник чи інший надгробок із зображенням хреста.
Католицькі обряди при похованні схожі на православні, але є деякі відмінності. Процедура омивання не вважається обов’язковою. Допустимо бальзамування тіла. З релігійних символів, що покладаються на труну, розп’яття. У католицизмі немає ритуалу чування. Натомість відспівування відбувається виключно у храмі.
Важливу роль відіграють молитви за упокій душі. Замовляється меса. Дозволено кремацію, але поховання в землю краще.
У протестантів є численні гілки, які відрізняються особливостями. Але всіх поєднує скромність та неприйняття надмірностей. Класти у труну предмети вважається виявом язичництва, але допускається прикраса квітами. Вітається передача грошей на благодійність. До кремації ставлення спокійне. Церемонія поховання відбувається за участю пастора.
Обряди похорону в ісламі мають відповідати вимогам Корану. Вважається за необхідну присутність при них духовної особи імама. Процедура омивання необхідна, причому відбувається тричі.
Труна у мусульман не використовується – померлого укладають на похоронні ноші. Замість одягу тіло укутують саваном. Похорон відбувається в день смерті до заходу сонця, а померлих вночі – до заходу сонця наступного дня. Під час похорону читаються молитви айяти. Після читання молитов тіло опускається в могилу та засипається землею. Пам’ятниками служать камені, на яких висічено традиційний напис.
У юдаїзмі значуще дотримання жалоби. Неприйнятним є розкриття, гримування та бальзамування. Велике значення надається ретельному обмиванню, під час якого заборонені сторонні розмови. Похорон відбувається у день смерті. У суботу та релігійні святкові дні вони не проводяться.
Кремація вважається неприпустимою. Деякі єврейські громади допускають поховання у труні, але, як правило, обходяться без нього. Давня традиція свідчить, що ховати слід без прикрас, обмежуючись білим лляним саваном. Це символізує відсутність відмінностей для Бога між багатими та бідними. Взуття на ноги одягати не заведено. Після похорону учасники повертаються додому і їдять трапезу – “сеудат хавраа”. Частина її – яйця, зварені круто, які символізують життя та смерть.
Юдаїзм вимагає суворого дотримання жалоби від найближчих родичів та подружжя. Під час похорону ними відбувається ритуальний надрив одягу. Упродовж тижня родичам заборонено працювати. Виняток становить догляд за будинком та приготування їжі. Заборонено розваги. Після першого тижня жалоба триває ще місяць, але стає менш суворою.
Як надгробки використовують плоскі камені, на яких висікають напис з роками життя. Напис робиться обов’язково на івриті. Як знаки використовують шестикінцеву зірку Давида. Використання портретів не заохочується.
Буддисти вважають, що після смерті людині уготоване переродження, тому не прийнято висловлювати скорботу. До вмираючого запрошують ламу, який читає прописані тексти.
У ритуалах правильне поховання відіграє важливу роль. У буддійській традиції існує правило поховання третього дня. Бальзамування та накладення косметики допускається, але розтин не вітається. Одяг чорного чи білого кольору. На зап’ястя одягають молитовні чотки. На дно труни стелиться простирадло, а в узголів’ї – подушка. Руки складають долонями один до одного. Труну закривають кришкою і прибивають її камінням.
Поминальними вважаються кожні сім діб до 49 днів. Надгробок є плитою з датами народження і смерті. Біля могили висаджують квіти.
НАШ МЕНЕДЖЕР ЗВ'ЯЖЕТЬСЯ З ВАМИ І НАДАСТЬ БЕЗКОШТОВНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ
